Главная › Новости

Архітектурно-містобудівна пам'ятник А.П. Зенкова Свято-Вознесенський собор міста Алмати і його використання в туристсько-екскурсійному потенціалі » Реферати українською

Опубликовано: 22.10.2018

>СПбГУП

>Архитектурно-градостроительний пам'ятник О.П.ЗенковаСвято-Вознесенский собор міста Алмати і його використання втуристско-екскурсионном потенціалі

>Терновцев Віталій

Алмати

Зміст

Запровадження

1. О.П.Зенков історія міста Алмати

2. Історія будівництваСвято-Вознесенского кафедрального собору міста Алмати

3. Сучасна панорамаСвято-Вознесенского кафедрального собору міста Алмати

Укладання

Список літератури

Додаток

Запровадження

Актуальність теми дослідження.Свято-Вознесенский кафедральний собор міста Алмати – велика православна святиняСемиречья.Блаженной пам'яті благочестиві предки наші, горя любові до Богові і цьому прекрасному краю, спорудили й не так найбільший за величиною кафедральний православний храм, скільки через архітектуру оспівали чудову пісня хвали Творцю усіляких й іншідивному у своїйбогозданной красі місцеві Землі, яке даровано Богом для проживання їм їхнім нащадкам. Практично ровесник 20 століття, Собор з'явився як свідком, а й учасникоммногоскорбной та значною мірою жахливою історію цього роду кривавого століття. У ньому, мов у фокусі, відбиті шляху свідоцтва Святого Православ'я вСемиречии останні десятиліття.Свято-Вознесенский кафедральний собор міста Алмати – цю видатну твір зодчества.Виделяясь вишуканій гармонією архітектурних форм і пропорцій у низці пам'ятників архітектури Азії, він являє собою яскравий досягнень будівельного мистецтва своєї епохи. Побудований у початку 20 століття з допомогою найсучасніших тоді технологій, з урахуванням досвіду землетрусів вСемиречье, він став символом сейсмостійкого будівництва, початок розвитку, що його регіоні пов'язано саме з цим будинком. Будівництво собору, яке започаткували біля підніжжя освіти міста Вірного – Алмати у середині 19 століття і завершене спочатку 20, була грандіозне подія, будівництво, у якій, однак, брало участь більшості населення. І тому його літопис займає значну частину - у історії міста Київ і регіону на цілому.

Мета цієї роботи: розглянути, і вивчити особливості архітектурно – містобудівного пам'ятникаСвято-Вознесенского кафедрального собору міста Алмати і його використання втуристско-екскурсионном потенціалі.

Задля реалізації мети висунуть ряд завдань:

- визначити істотну роль Андрія ПавловичаЗенкова історія й у житті міста Алмати;

- розглянути найважливіші етапи історії будівництваСвято-Вознесенского кафедрального собору міста Алмати;

- виявити сучасну значимістьСвято-Вознесенского кафедрального собору міста Алмати.

Об'єкт дослідження:Свято-Вознесенский кафедральний собор міста Алмати.

Предмет дослідження:Свято-Вознесенский кафедральний собор міста Алмати, як архітектурно-містобудівна пам'ятник О.П.Зенкова історія й у житті міста Алмати.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз джерел літератури та Інтернет-сайтів на проблеми дослідження.

Ступінь розробки цієї теми. Працюючи над даним дослідження прокуратура вивчила праці закордонних вчених і спеціалістів у галузіархитектурно-градостроительного пам'ятникаСвято-Вознесенского кафедрального собору міста АлматиТ.Н.Турекулов, Н.В.Турекулова «Історія тисячоліття», де надано дуже великий матеріал про соборі та її деталях, характерна простота викладу, також це ряд авторів історію Алмати, була переглянута енциклопедіяАуезова Є. К. іКунаевой Г.С., вивчені основитуристско-краеведческой роботи, авторами якого єВуколов В.М., М.К.Назарчук, було також переглянуті офіційні Інтернет-сайтиСвято-Вознесенского кафедрального собору міста Алмати.

Структура даної роботи обумовлена поставленими дослідницькими завданнями, відбиває сутність аналізованої існують, та хід дослідження. Контрольна робота складається з запровадження, трьох глав, укладання, списку використаної літератури.

>зенков кафедральний собор туристський екскурсійний

1.  Андрію ПавловичуЗенков історія міста Алмати

Історія Вірного, етапи будівництва нерозривно пов'язані з династієюЗенкових. Павло МатвійовичЗенков – виходець ізТобольской губернії, прибув Вірний разом із сім'єю в 1867 року. Маючи досвід будівельної діяльності, «вільний архітектор»,Зенков за рекомендацією М.Криштановского був притягнутий до будівельних робіт. За завданням Р.Колпаковского займається упорядкуванням проектів і кошторисів для будівництва церков, оранжереї і теплиці, кузень тощо. буд.; що з М.Криштановским розробляє генеральний план розвитку Вірного; бере активну що у проектах планування садово-паркових об'єктів. У 1877 рокуП.М.Зенков обирається першим міським головоюВерненской Думи. Його син Андрію ПавловичуЗенков – «першобудівник» Вірного, випускник Санкт-Петербурзької Миколаївській інженерної академії, отримав призначення у 1898 року у р. Вірний посаду завідувача креслярської майстерні інженерної дистанції. З 1900 року – начальник Будівельного відділенняСемиреченского обласного правління. З приїздом О.П.Зенкова вЖетису почалася нова будівельна доба місті – упровадили прогресивний матеріал – армований бетон, неймовірно що розширив визначення можливості спорудження. Тепер вимогисейсмостойкости не брали конфлікт за художнім початком припроектировкизданий[1].

Окрасою однієї з найбільш пожвавлених вулиць Вірного стала споруда магазину купця І.Габдулвалиева, зведена 1911 року. Проект в цього будинку розробили А.Зенковим. Будинок є прямокутний обсяг, простягнуте вздовж Торговельної вулиці. Силует будинку оживляють виступаючі щипці покрівлі з башточками.Лаконичность фасаду двоповерхового будинку, розбитого за вертикаллю пілястрами, підкреслена неймовірні за красою банями злюкарнами – своєрідною прикметою епохи, що відбиває синтез модерну і еклектики, і невеличкими башточками, встановленими за периметром розвиненого карниза.

Біля військового табору, біля входу до ущелині р. МалаАлматинка, О.П.Зенковим в 1903 року було побудована дача військового губернатора Р.Колпаковского. Вона являла собою брусований будиночок площею 78 кв. м, з мезоніном, підвальним поверхом, погребом і верандою. При дачі влаштували зоопарк. Тут містилися звірі, виловлені на просторах від Паміру до Алтаю:марали, дикі кози,кашгарские барани, снігові барси, тигри, тибетськалошадь[2].

До нашого часу зберігся пам'ятник дерев'яного зодчества, побудованийЗенковим межі століть. Будинок належавученому-лесоводу Еге.Бауму. Будинок є хрестовий у плані дерев'яний зруб зподклетью і мезоніном, занфиладним розташуванням приміщень. Архітектурні деталі, декоровані різьбленням, надають будинку святковий вид.

Вінцем творчості О.П.Зенкова став, безперечно,Туркестанский кафедральний собор (1904–1907 рр.). Собор «висів з усього містом. Найвищий,многоглавий, візерунковий, різнобарвний, з хитрими карнизами, з гофрованим залізом даху, з дзвіницею, сходами – із цілою системою драбин, переходів і галерей». Будівництво собору розпочався 1903 року, закінчено — в 1906. Освячення собору відбулося 30 липня 1907 року. Основне оздоблення було доставлене з Москви та Києва. Іконостас і Гентський олтар розписувалися місцевим умільцемУсиревим і вільним митцемХлудовим. Біограф О.П.Зенкова У. Бірюков писав, що йому вдалося висунути «нову ідею конструктивного рішеннясейсмостойких будинків, ідеюжестко-упругой «кошики», із дуже зниженим центром тяжкості, з кільцевої підземної галереєю, яка захищає будинок під час землетрусу від дії верхніх, найактивніших верств землі». Під час сильного землетрусу 1911 року, коли біля дві тисячі будинків на тій чи іншій мері постраждало, собор — найвища тоді будинок міста, залишивсяневредим[3]. (Додаток 1)

>Последовавшие за мирними1910-ми роками соціальні потрясіння у життіЗенкова-строителя щось змінили. У 1920-ті він займається відновленням зруйнованого громадянської війною міського господарства — переобладнанням житловий фонд під хлібопекарні, протиепідемічні пункти, госпіталі, дитячі установи.

У 1925-27 роках О.П.Зенков працював у Киргизії на будівництві її столиці — міста Фрунзе (нині Бішкек). Найбільш значна її робота там — Будинок уряду (1926).

У тому 1927 рокуДжетисуйский виконком відкликаєЗенкова знову наАлма-Ату. У листі, отриманому їм, говорилося: «Майбутній перехід столиці Казахстану і на будівництвоСемиреченской дороги зажадають роботи досвідчених та обізнаних місцеві умови інженерних сил. Знаючи вашу довголітню імногополезную роботу дляДжетису загалом, й у Алма-Ати зокрема,Губплан сподівається, що ви не відмовитеся знову працювати у рідному для Васкрае…»[4].Зенков відповів згодою та наступні роки працював начальником Управління будівельного контролю міста Алма-Ати. На цій посаді він брав участь у створенні першого плану житлового і цивільного будівництва міста, що розроблявся у зв'язку з перенесенням столиці з Кзил-Орди до Алма-Ати.

У 1936 р. О.П.Зенкова Герасимчука. На його скромною могильній плиті, поставленої лише у наші дні, було б вибити слова, сказані ним: "Не боюся за наше місто. Вірю, щонедалеко-то час, коли наше місто прикраситься солідними та інших довговічними будівлями".

Багато чого може розповісти особисті речі архітектора. На приклад потьмянілий від часузначок-медальон Миколаївській інженерної Академії, що він закінчив із відзнакою став путівкою у життя, медальйон зі знаками військового інженера - двома сокирками і якорем на щиті, визначив його подальшу долю. З хвилюванням відкриваємо коробки з акварельними барвами й олівцями, яких торкалася рука першого архітектора наше місто має. Скільки безсонних ночей і повних праці днів провів зустріч із пензлем до рук талановитий зодчий. І фарби оживали, втілюючи у його мрії. Тут у фондах зберігаються рулетка, транспортир, кронциркуль О.П.Зенкова. Із цією речами архітектор не розлучався все життя. Адже вони були його робітниками інструментами. Свідком багатьох подій їх далеких днів був і ліхтар "кажан", належав інженеру О.П.Зенкову.

Також єбрелок-книжка на ланцюжку. Нею напис: ">Семиреченская інженерна дистанція. На пам'ять О.П.Зенкову". І дата 1898-1900. Всі ці цінні реліквії викликали і викликають справжній інтерес у городян і гостей наше місто має. Адже вони зберігають тепло рук чудового зодчого.

Величезна заслугаЗенкова у цьому, що він розробив принципиантисейсмичного будівництва. Згодом його досвід для будівництва собору послужив основою наукових методів будівництвасейсмостойких будинків Алмати.

2.  Історія будівництва кафедрального собору міста Алмати

Історія будівництва Вознесенського кафедрального собору Алмати іде у роки 19 століття. Тимчасовий військове зміцнення вСемиречье було побудовано за вказівкою царя Миколи I в 1855 р., а потім уже 1867 містечко біля підніжжяЗаилийских гір стає обласним центром туркестанського краю. Його швидкозростаючий організм встиг відчути потреба у соборному міському храмі, але будівництво, розпочате 1868 р., від початку приречене для перетворення в довгобуд: не повна документація, постійні зміни відповідальних виробників.

Вірний швидко набував дедалі більше політичне значення вТуркестанском краї. Вже 1872 сюди переміщається центр єпархії з Ташкента разом із кафедрою єпископа, що була тимчасово встановлена устаничной нової церкви, на вшанування цієї події перейменованої в Софійський кафедральнийсобор[5]. Про цю подію підштовхнуло з того що питання про будівництво міського храму переріс у питання про будівництво кафедрального собору. У тому ж року приймають рішення про будівництво нової споруди кафедрального собору місткістю 1500 людина. Проте минуло ще близько десяти років, поки 1882 року було зроблено перші проектні пропозиції. Невеликий конкурс ідей архітекторів П.Гурде і Р. Серебренникова, організований Комітетом з будівництва що з єпархіальним управлінням, було вирішено на користь пропозиції Серебренникова. Його проект одностайно визнається «кращим так, і по вишуканістю і стилю для Кафедрального собору». Але тривале відкриття фінансування, смерть архітектора і руйнівну землетрус в 1887 року внесли зміни у ці плани.Землетрясением знищили більшість будівель Вірного. Він став серйозним застереженням будівельникам молодого міста.

Після 1887 року Вірний починає наново будуватися. Поки «суд та справа» для кафедрального соборуТуркестанской єпархії зводиться тимчасове будинок територіїГубернаторского саду – сьогоднішнього 28Панфиловцев, оскільки церкву уБольшеалматинской станиці, де зараз його розміщався до землетрусу, була повністю зруйнована.

Попри постійні клопотання змінюваних єпископівТуркестанской єпархії перед найвищими інстанціями, лише1899г., нарешті, Будівельному комітету іЕпархии було надано затвердження новий проект будинку собору, розроблений архітекторомК.А.Борисоглебским. У 1900 р.Строительним відділеннямСемиреченского обласного правління за його розгляді відзначалося, що «Величний і місткий Собор мав відбутися о місті Верном як підтримки престижу російського імені Ілліча та православної віри зея представником в мусульманськомукрае[6]».

Відтоді креслення разом із пояснювальній запискою і кошторисом вирушили у довше мандрівку різних інстанціях Вірного, Ташкента, Санкт-Петербурга, звертаючись бурі жодних сумнівів і пропозицій. У результаті 1903 р. до Санкт-Петербурга Святійший Синод доопрацьований проект Борисоглібського і кошторис, складену інженером О.П.Зенковим.

Комітет із будівництва нового собору формується вже на початку 1904 р., і, нарешті, його будівництво починається. Відповідальним за виробництво всіх будівельних робіт призначили О.П.Зенков, виконував тоді обов'язки обласного інженера.

Багато чого тут здійснено вперше у будівельної практиціСемиречья. Це застосування залізобетонних конструкцій, антисептиків,приточно-витяжних системвентиляций і спеціальних каналів. На запрошення виробника робітЗенкова, при устрої фундаментів було вирішено цегельний цоколь замінитиармированним бетонним, що створило надійну основу спорудженню. Він також наполіг у тому, щоб рубання дерев'янихбрусчатих стін була укріплена із чотирьох кутів й у простінках: зруби скріплювалисясжимами з дерев'яних брусів, стягнутих болтами.Нагели у встановлювалися частіше звичайного, а стовбур дзвіниці і барабани куполів у сенсі прошиті наскрізь металевими зв'язками.Сруб центрального барабана скріплений сталевими накладками; пласке перекриття, виконане тут із перехресних балок, забезпечує надійний зв'язок стін йоговосьмерика у верхній частині. Усі крокви укріплені металевими зв'язками і скобами,обрешетка покрівлі зробив у вигляді суцільного дощатого настилу.

Скінчилося побудову серпні 1907 року. За бажання жителів міста собор був присвячений «>Вознесению Панове».Разрушительное землетрус в 1911 року, стала серйозним випробуванням для створення нового храму. Його будівельникам було чим пишатися: лише трохи просів південно-східний кут дзвіниці, аж перехнябився хрест, вибило скла вікном. Собор при грандіозної висоті своєї представляв дуже гнучку конструкцію, дзвіниця його хиталась і гнулася, як вершина високого дерева, і, як гнучкий брус, забитий одним кінцем.

Після цього випробуванням відбулася низка ремонтних і опоряджувальних робіт на соборі. Із найбільшим розмахом вони проводилися перед святкуванням 300-річчя Будинку Романових в 1913 р. Як показав аналіз архівних фотографій і результатів обстеження самої будівлі, з цього приводу в опорядженні собору переважали кольору російського прапора. Так, металеве покрівельне покриття «в шаблю» по центральному куполі було перефарбовано в білий, синій, червоний кольору, але в карнизах фасадів «російський прапор» можна було бачити до останньої реставрації.

Багато змін відбулося в Верном після 1917 року. Те, що який ще вчора викликало почуття гордості у середовищі його городян, стало символом «темряви й неуцтва». У 1929 року було скинули дзвони зі дзвіниціСвято-Вознесенского кафедрального собору, знищено дивовижний за своєю красою триярусний іконостас з позолоченою різьбленням, розкрадена вся церковне начиння, ікони і бібліотека. У 30-х роках міська влада розміщують тут радіостанцію, потім Республіканський краєзнавчий музей, що вимагало капітальної реконструкціїздания[7].

Зміна функцій будинку закономірно спричинила зміну цін і просторової середовища навколо неї:засаживались алеї, внаслідок чого це й колись проглядалося з віддалених точок міста, і за якими далеко розносився